Вранцi...

Ти не залишишь для мене слiдiв,
Як сон пiдешь, туманом оповитий,
I долi шлях лише - сiм кiл серед снiгiв,
Позначить важкiсть рани що вiдкрита,

Хвилини щастя, десь там на "Землi",
Що буде "там"? Все iнше та iнакше,
Пiд мiсяцем чи сонцем як вi снi,
Нiщо колишнього не важить завше;

В отворi вiкна немає страху наче,
Ласкавий вiтер до свiчок тягнеться,
Ти це я, i я тебе пробачу,
В ту саму мить, як свiтло до плечей торкнеться;

Ти не залишишь для мене слiдiв,
А ранок розщавить примарнi тiнi,
Лише той погляд у мiських котiв,
Поселить сумнiв в серця стiнах...